О футбольных правилах и формализме в их применении

 

Вопросы, которые поднимались нами раньше относительно футбольных правил, в частности, правила наказания за так называемую «симуляцию» (см. «Про «симуляцію» в футболі та покарання за неї» и «Еще раз о «симуляции» и исправлении ошибок арбитров») сохраняют актуальность, а наши выводы по ним находят новые подтверждения в футбольной практике.  

Так, на одном футбольном сайте помещена такая заметка:

 

У матчі 27-го туру чемпіонату України «Верес» — «Оболонь» сталося два епізоди, що ознаменувалися незрозумілими рішеннями арбітра Кубряка. У першому таймі господарі залишилися в меншості через вилучення Куція нібито за симуляцію, а на початку другого чомусь не було вилучення Приймака. Що не так із рішеннями судді, розповів суддівський експерт, екс-арбітр ФІФА Мирослав Ступар.  

– Почнемо з того, що арбітр не повинен бути формалістом на полі, – бере слово Мирослав Іванович. – Він має творчо підходити до матчу і не бути фігурою номер один серед виконавців дії. Фігури – це футболісти. Кубряк сам собі створив проблеми протягом матчу.

Перше і неправильне рішення на 34-ій хвилині – вилучення, друга жовта картка начебто за симуляцію гравцеві «Вереса» Куція. Але в цьому моменті Куція перед штрафним обробив м’яч і кинувся за ним, а Черненко, не встигаючи зіграти, виставив стегно на шляху суперника. Трапився контакт між гравцями, і це очевидно. Арбітр не розібрався, вирішив, що Куція симулює, показав йому друге попередження. Шкода, що в таких епізодах не може втручатися VAR. І це недолік у системі, коли потрібно терміново виправити помилку арбітра. А якби в протоколі була прописана можливість повтору, то, напевно, Кубряк переглянув би своє рішення і команди грали б у рівних складах. І замість вилучення було б призначено штрафний удар у бік воріт «Оболоні».

Резюмуючи, експерт сказав:

- Після такого неоднозначного рішення гра стала знервованою, почалися сутички між гравцями, і арбітру було важко керувати грою.

___

Эксперт, на наш взгляд, мыслит шаблонно, предлагая оставить старое правило и только добавить контроля за его применением, подключая к таким ситуациям ВАР. Однако подобных спорных ситуаций оказывается всё больше, и идти по пути расширения использования новых технологий контроля за арбитром – значит превратить футбол в нечто иное, в «ВАРбитрбол».

Не проще ли изменить само правило наказания за «симуляцию», о чем мы говорили в упомянутых публикациях? Не наказывать за первый случай так называемой «симуляции» игрока желтой карточкой, а органичиться его устным предупреждением (скажем, указав на игрока-нарушителя и обозначив предупреждение арбитра поднятием руки). А уже в случае повторного такого нарушения предъявлять нарушителю желтую карточку.

Тем самым будет облегчена жизнь прежде всего арбитру, который сомневается, назначать ли штрафной удар в пользу одной команды или наказать за «симуляцию» в пользу другой.

Можно не сомневаться, что зафиксированное таким образом устное предупреждение о нарушении станет сдерживающей «симулянта» мерой от повторения попытки обмануть арбитра. А заодно и обезопасит арбитра от сомнительных решений.

А формализм в применении правил необходим, иначе они превратятся из четких формальных требований в судейский произвол… Арбитр обязан руководствоваться точным формализованным смыслом правил, а не творить вместо буквы «дух» закона и «додумывать» его смысл вместо футбольного законодателя. Тщательнее, ребята, надо обдумывать сами правила и их смысл, а не валить всё на арбитров, приставляя к ним еще и ВАР-контроль…