КОМУ В ФУТБОЛЕ НУЖЕН VAR?

 

 Вопрос, вынесенный в заголовок, приобретает все большую остроту в контексте той негативной тенденции, которая наметилась в использовании системы ВАР арбитрами как за рубежом, так и в Украине особенно. Почему у нас особенно? – Потому что отечественная правовая система бездействует и не дает гарантий против произвола даже в таких сферах, как спорт.

Поводом для этой заметки стали одновременно две публикации на тему футбольного судейства.  

 

Первая касается недавнего матча «класичного» между «Шахтером» и «Динамо» (хотя классикой как таковой в матче и не пахло, скорее это грызня за турнирные очки с накалом далеких от спорта страстей).

 

У центральному матчі 11-го туру української Прем'єр-ліги донецький Шахтар здобув перемогу над київським Динамо з рахунком 3:1, проте Класичне традиційно не пройшло без суперечливих моментів, включно з роботою бригади арбітрів на чолі з Віталієм Романовим.

Зокрема, одним із головних моментів обговорення став непризначений пенальті у другому таймі на користь "біло-синіх" за фол захисника "гірників" Юхима Коноплі проти вінгера киян Шоли. Комітет арбітрів Української асоціації футболу визнав це рішення помилковим.

"Під час боротьби за м’яч у штрафній площі гравець №16 Динамо успішно проштовхнув м’яч і мав можливість продовжити володіння, але був необережно атакований захисником №26 Шахтаря. 

Головний арбітр, попри те, що знаходився порівняно близько до епізоду, не мав оптимального кута огляду, аби повноцінно оцінити момент. В результаті він не зафіксував порушення правил і дозволив грі продовжитися. 

Як бачимо на відеоповторах, лише один ракурс із-за воріт давав повну та справедливу картину епізоду. Арбітри VAR мали у своєму розпорядженні цей ракурс, на відміну від головного арбітра, однак не запропонували йому перегляд на полі. Це могло б надати арбітру додаткову інформацію для прийняття правильного рішення щодо призначення пенальті, адже така дія захисника підпадає під визначення фолу, що повинен каратися призначенням пенальті. 

Це рішення арбітра VAR комітет арбітрів вважає помилковим та закликає арбітрів VAR у таких ситуаціях рекомендувати головному арбітру перегляд епізоду", – коментує комітет арбітрів УАФ.

Зазначається, що комітет етики та чесної гри УАФ відкрив службове розслідування щодо цього епізоду.

 

Вторая публикация относится к судейству в итальянском футболе.

 

Головний тренер Наполі Антоніо Конте висловився про суддівство у італійському футболі. Його слова наводить Ніколо Скіра.

"Я не збираюся говорити про суддівство, давайте на цьому зупинимося. Як тільки ми починаємо говорити про арбітрів і піднімати будь-яке питання щодо цього, ми збиваємо їх з пантелику. Це ганьба, тому що система не має міцного фундаменту.

При першому ж подиху вітру, як тільки хтось встає і говорить про поліпшення італійського футболу, ви бачите, що відбувається... Я говорю про реальність: давайте залишимо арбітрів у спокої і будемо сподіватися, що вони звернуть увагу.

Я не розумію, чому рефері не викликають до монітора, а якщо викликають, це не повинно означати, що сталася помилка, і арбітр повинен відчувати себе зобов'язаним змінити рішення. Можливо, він був правий. Якщо ви його викликаєте, ви говорите, що, мабуть, була помилка, але в деяких ситуаціях він дійсно приймав правильні рішення", – заявив Конте.

 

Как видим, речь идет об одном и том же, а именно, об участи ВАР в арбитраже футбольного матча, а точнее, об уклонении от такого участия в том случае, когда такое участие обязательно. Теперь дисциплинарные органы будут разбираться, почему это арбитр Пасхал не обратил внимание главного арбитра матча Романова на очевидное нарушение правил в штрафной игроком «горняков». Но с нашей правовой системой это дело сомнительное…

Так что же делать с подобными судейскими «фокусами»?

Для ответа на этот вопрос надо ответить сначала на другой вопрос: кому в футболе объективно нужен VAR?

По-видимому, не футбольным арбитрам, так как в футбол можно играть и без них. Вспомним, как любители выходят на площадку и «режутся» команда на команду без всякого арбитра, сами фиксируя нарушения и решая споры в ходе матча. Арбитры потребовались для официальных соревнований и фиксации результатов матчей. А в «товарняках» или спарингах фигура арбитра не имеет существенного значения, его функцию может вполне взять на себя, скажем, тренер или опытный футболист.

С усложнением турниров и особенно после того как вокруг них начали вращаться большие деньги, потребовалось уже более строгое отношение к результатам матчей, а значит, к правилам их проведения и к соблюдению этих правил. Тогда ужесточили требования к арбитражу, ошибки арбитров стали обходиться «в копеечку» организаторам и участникам соревнований, и эти потери приходилось уменьшать за счет привлечения технических средств в помощь арбитрам, вроде той же системы ВАР.

Выходит, прежде всего заинтересованы в законном арбитраже матчей в спортивных турнирах прежде всего сами участники матча, то есть футбольные команды и их тренеры.   

В таком случае, этот их интерес необходимо отразить в футбольных правилах, в регламентах соревнований. Как? – Очень просто. Предоставив право каждой команде требовать от главного арбитра пересмотра им ВАР в спорных эпизодах матча. Капитан команды совместно с тренерским штабом решают, нужно ли предъявлять такое требование. Это право каждая команда может реализовать один раз за тайм, то есть не более двух раз за матч, в том случае, если главный арбитр не просматривал эпизод с помощью ВАР.

Тогда каждый арбитр ВАР будет понимать, что отмолчаться он сможет не в каждом случае по своему усмотрению. И если главный арбитр принимает после просмотра эпизода по требованию команды, а не арбитров ВАР, решение в пользу потребовавшей его стороны, в таком случае арбитры ВАР должны получить от судейского комитета отрицательную оценку за судейство и отстраняться от участия в арбитраже на определенный срок.   

Такая практика снимет ненужные неспортивные эмоции футболистов и тренеров во время матчей, уменьшит количество карточек за их неспортивное поведение (так называемые «апелляции») и поспособствует качеству футбола.