Про "симуляцію" в фуболі та покарання за неї

У футболі є правила гри, які трактуються суддями й експертами неоднозначно і потребують їх удосконалення. Таких правил чимало, проте на одне з них варто звернути увагу особливо. Чому? – Тому що йдеться про спортивні санкції у вигляді попередження (жовтою карткою), котре може призвести до вилучення гравця у разі, якщо це друга жовта картка в матчі, за порушення, яке на таку санкцію не заслуговує, проте може суттєво вплинути на результат матчу.

 

Мова йде про санкцію за так звану «симуляцію», трактування якої виявляється дуже сумнівним, оскільки дає великий простір для маніпуляцій арбітру у таких ситуаціях, які можуть суттєво вплинути на результат матчу. Як правило, факт «симуляції» фіксується у разі падіння гравця атакуючої команди у карному майданчику суперника, коли постає питання про призначення / не призначення пенальті. Трактування цієї ситуації як «симуляції» звільняє арбітра від такого важливого рішення, хоч насправді падіння атакуючого гравця часто є наслідком цілком спортивної боротьби.   

Якщо звернутися до переліку у Правилах тих порушень, за які гравець основного складу отримує попередження з показом жовтої картки, то футболіст заслуговує його, якщо він: 

1) винен у неспортивній поведінці; 

2) словом або дією демонструє незгоду з рішенням судді; 

3) систематично порушує Правила; 

4) навмисне затягує відновлення гри; 

5) не дотримується визначену відстань при поновленні гри штрафним, вільним або кутовим ударами або вкиданням з-за бокової лінії; 

6) виходить, повертається або самовільно йде з поля без дозволу судді.

 

Як бачимо, у наведеному переліку «симуляція» може трактуватися хіба що як «неспортивна поведінка». Проте, як уже сказано, «артистичні» падіння гравця атаки – явище рідке, значно частіше падіння у карному майданчику є наслідком спортивної боротьби. Тут «неспортивну поведінку» футболісту «малюють» самі арбітри, діючи як справжні симулянти, уникаючи брати відповідальність за своє рішення, однак ніхто їх за це й не думає карати.

Інша справа, коли гравець, який упав у карному майданчику, починає активно демонструвати незгоду з рішенням судді, який не побачив в епізоді пенальті. В такому разі це не «симуляція», а дія, що підпадає під пункт "2)" переліку порушень. У цьому випадку показати жовту картку гравцеві суддя має повне право.

А щодо «симуляції», то було б цілком достатньо усного попередження, якщо арбітр вбачає у діях гравця спробу «домалювати» пенальті (а це іноді відбувається напівсвідомо). І лише у випадку повторної аналогічної спроби може бути показано жовту картку.

Такі уточнення до трактування правил футболу тим більш необхідні, коли ще враховувати нові можливості застосування ВАР у сучасному футболі.

Наведені міркування виникли при перегляді матчу молодіжних команд U-19 «Шахтар» - «Динамо», в якому арбітр за якихось 10-15 хвилин показав жовті картки гравцю однієї, а потім іншої команди за звичайне падіння одного й другого у карному майданчику суперника, хоча в обох епізодах цілком можна було обмежитися усними  попередженнями.  

    + + +

    Спостерігаючи за футбольними матчами іспанського й англійського чемпіонатів, звертає на себе увагу той факт, що при падіннях у карному майданчику суперника арбітри вкрай рідко карають гравців атакуючої команди жовтими картками за "симуляцію". Вони просто не звертають увагу на апеляції футболістів. Це зайвий раз переконує в доцільності внести ті корективи в правила, про які сказано вище, а саме: спочатку усно попереджувати гравця за апеляції щодо призначення пенальті, а лише за повторне дисциплінарне порушення карати жовтою карткою.