Положення "поза грою" (як змінити недосконалі правила?)

 

Чимало дискусій виникає з приводу футбольного правила «положення поза грою» (офсайд), через яке навіть ВАР потрапляє під критику, не кажучи про арбітра в полі. У застосуванні даного правила є багато нюансів, щодо яких були, є і будуть суперечки, проте один момент видається таким, що потребує коригування даного правила. Мова йде про надмірну абсолютизацію вказаного правила, що спотворює саму ідею його запровадження, якою малось на меті усунути перевагу атакуючої команди над обороною суперника за рахунок регулювання відстані перебування атакуючих гравців до воріт суперника.

За правилами, офсайд має місце, коли гравець, що здійснює атакуючі дії в напрямку воріт суперника, в початковий момент пасу або передачі м'яча йому від іншого гравця своєї команди, не повинен знаходитися ближче до воріт, ніж гравці команди, що обороняється. Якщо на момент передачі йому м’яча або удару по воротах гравець перебуває ближче до лінії воріт суперника, ніж знаходиться м’яч і передостанній гравець суперника, така ситуація фіксується як офсайд. Гравець не перебуває в положенні «поза грою», якщо він знаходиться на одній лінії з передостаннім гравцем суперника або якщо перебуває на своїй половині поля.

Що мається на увазі під абсолютизацією даного правила? – Те, що згідно з ним, перебуваючи навіть у десяти сантиметрах за центральною лінією на чужій половині поля, гравець може опинитися в положенні «поза грою», хоча до воріт суперника йому рухатися 45-50 метрів. У цій ситуації його перевага виглядає у кращому разі гіпотетично, вона практично дорівнює нулю, оскільки у гравців суперника є цілком реальна можливість наздогнати його і захистити свої ворота. На практиці випадків, коли гравцю з центра поля вдається безперешкодно дійти з м’ячем до воріт суперника і вразити їх значно менше, ніж тих випадків, коли положення «поза грою» фіксується в 5-10 метрах від центральної лінії поля.  

Дискусії викликає також застосування ще одного правила, яке за своєю ідеєю нагадує правило офсайду. Мова йде про «фол останньої надії», за який в якості спортивної санкції застосовується вилучення порушника з поля. Так, у нещодавньому матчі «Шахтаря» з «Динамо» було показано червону картку гравцю «Динамо» Забарному. У коментарях з приводу цього рішення арбітра вказувалося на те, що з урахуванням значної відстані до воріт і знаходження неподалік від епізоду ще одного захисника трактувати епізод як «фол останньої надії» не було достатніх підстав і можна було обмежитися попередженням.

Практика застосування обох цих футбольних правил дає привід подумати над одним технічним рішенням, яке напрошується, а саме, додати в розмітку футбольного поля паралельні центральній лінії ще дві лінії на відстані 30 метрів від лінії воріт, розділивши поле на три зони: центральну та дві тридцятиметрових зони. І у зв’язку з цим уточнити правила, що «положення поза грою» та «фол останньої надії» можуть фіксуватися лише в межах цих тридцятиметрових зон. Аналогія такої розмітки має місце, наприклад, у хокеї.

Таке рішення є досить простим і не потребує якихось організаційних зусиль або матеріальних витрат, а при тому полегшить роботу футбольних арбітрів та усуне значну кількість конфліктів навколо спірних ситуацій.  

____

Разом з тим, змінюючи правила футболу в розрахунку на той чи інший безпосередній ефект, необхідно передбачати й ті більш загальні наслідки, які настануть від такої зміни для самої гри. Проте не завжди вдається прорахувати всі можливі наслідки реформ, прикладом чого може слугувати хоча б запровадження системи ВАР. Очевидно, що в цьому випадку недооцінили суб’єктивний фактор протиправного впливу на суддів ВАР, а звідси й ті негаразди, про які йшлося вище.

Тому спробуємо поміркувати над тим, як змінюватиметься сама гра у разі введення додаткової 30-метрової зони на футбольному полі.

Перше. Гравці атаки отримають змогу розташовуватися на 15-20 метрів ближче до воріт суперника, не опиняючись при цьому в положенні «поза грою». А це об’єктивно створить більше можливостей покращити результативність, заради якої вболівальники й дивляться футбол.

Друге. Гравці оборони об’єктивно змушені будуть розташовуватися на 15-20 метрів ближче до власних воріт. Таким чином, збільшиться на ті самі метри глибина атаки, а отже, зміниться структура розташування на полі гравців обох команд, вона «розрідиться». Це призведе до збільшення вільного простору навколо кожного гравця у їхньому розташуванні між штрафними майданчиками, а особливо всередині поля. Відтак, зменшиться кількість силової боротьби, фізичних контактів гравців і небезпечних стиків гравців, а тому знизиться травматизм.

Третє. Збільшення вільного простору, в якому перебуватимуть гравці, змусить змінювати індивідуальну тактику футболістів, особливо лінії півзахисту, для яких необхідним стане вміння «читати гру», володіти вищою технікою передачі м’яча та на швидкості працювати з ним. Отже, замість футболістів-«силовиків», футболістів-«бійців» знадобляться «технарі» та футбольні «інтелектуали». Разом з ними збільшиться динамізм футболу, зменшиться кількість зупинок гри через постійні порушення, втручання в гру арбітрів скоротиться. Усе це безумовно додасть футболу видовищності, яка так притягає вболівальників до екранів та на стадіони.

Четверте. Зміна розташування гравців на полі та їхньої індивідуальної тактики змусить тренерів до пошуку нових тактичних схем ведення гри. Якщо на меншому футбольному просторі ще можна застосувати тотальний пресинг суперника впродовж хоча б частини матчу, то збільшення простору об’єктивно скорочує можливість такого пресингу, змушуючи шукати нові й нові тактичні варіанти ведення гри. Збільшення в останні роки травматизму футболістів через їх перевантаження внаслідок збільшення кількості матчів змусить відмовлятися від тактики тотального пресингу на користь пошуку більш раціональної і менш фізично витратної футбольної тактики, а також на користь запровадження нових змін у футбольних правилах. Зокрема, введення тимчасового правила п’яти замін замість колишніх трьох, яке було досить позитивно й швидко прийнято футбольним світом і, вочевидь, стане постійним, підтверджує наш висновок про вказану тенденцію у футболі.

Таким чином, проста зміна розмітки футбольного поля і введення тридцятиметрової зони разом зі зміною в правилах щодо «положення поза грою» виявляється, при більш уважному погляді, не просто технічною «дрібничкою», а може стати тим фактором, котрий призведе до якісного покращення гри мільйонів та її сприйняття вболівальниками, і водночас зумовить подальший поступальний розвиток футболу. 

+ + + 

   Пропонуючи додаткову розмітку футбольного поля, ми на той час не мали інформації про введення автоматичного фіксування положення " поза грою" за допомогою спеціальних камер навколо поля. Але ось з'явилася інформація, що в чемпіонаті Італії уже в січні буде задіяно на одному з матчів першості країни така автоматична система фіксації офсайту. 

Відтак, з'явився ще один аргумент на користь пропонованої розмітки футбольного поля. Адже встановлення 30-метрової зони фіксування положення "поза грою" не потребує роботи камер у центральній зоні поля, зменшуючи як мінімум на 30 метрів довжину спостереження. А це означає певну економію на необхідному обладнанні та персоналі, а отже, загальне скорочення витрат на автоматичну фіксацію порушення правила "поза грою", що має важливе значення для небагатих клубів, муніципальних та державних стадіонів, на яких відбуваються офіційні футбольні матчі високого рівня.  

* * *